Перша збійка з часів відкриття метрополітену…
Тютелька-в-тютельку – перше, що почув, зайшовши на територію 11-го ствола від підривників, які випили шампанського і їдуть додому.
Те саме я почув і від начальника цієї дільниці Демченко В.І. Гарний настрій та посмішки на вустах цієї пізньої ночі у робітників, не могли не порадувати і мене.
Останній вибух стався рівно 00:05 ночі, 20 серпня і відразу ж, не чекаючи повного провітрювання тунелю, метробудівці та метрополітенівці попрямували потискати один одному руки та відкорковувати шампанське. З гарним настроєм, я переодягся, взяв все своє спорядження і попрямував униз, на глибину 50 метрів.
Знайомі місця… Буквально за 10 метрів від ствола побачив перші зміни – апендикс для електрообладнання був спритно переобладнаний у затишну кімнату відпочинку:
а все обладнання розмістили на такій собі прибудові до верхньої частини підхідної штольні:
Цю конструкцію змонтували три місяці тому. Довжиною вона близько 8 метрів.
Далі нічого не змінилося. Правий тунель як і раніше закритий металевим затвором, на якому розміщено ще якесь обладнання:
Замурований забій правого тунелю у бік ст. Театральна, де, власне, плавун:
Дуже багато води у міжтунельній збійці. Мене буквально засмоктувало у бруді:
Я знаходжусь у лівому тунелі, звідки метро йтиме у бік ст. Вокзальна:
Забій лівого тунелю, який «наступний на черзі». Подальша робота на цій будівельній ділянці буде орієнтована саме на цей забій:
Вагонетки чекають на вивезення останнього граніту після збійки:
Для вивезення всієї породи прохідникам знадобиться 2-3 зміни.
Гідравлічний бур знаходиться приблизно в тому місці, де був забій півтора роки тому, коли до збійки залишалося близько 90 метрів:
Відразу за гідравлічним буром спостерігається накопичення великої кількості води. Без перебільшення це місце можна назвати зоною водоспадів. Вода великими струмками текла по стінах тунелю і просто лилася зі стелі. У цій зоні просто немає сухого місця – там постійні дощі:
За словами прохідників, це не плавун, а просто велике скупчення води в цьому місці.
Породорозвантажувальна машина. Та сама, що ми бачили, коли був перший спуск. Метробудівцям вона дісталася у спадок ще з часів СРСР. Теж чекає на розбір завалів:
Трохи далі знову видно велике скупчення води:
Вентиляційна труба та лебідка:
І найцікавіше. Я підійшов до місця збійки. Сьогодні там працює 5 людей. До речі, це максимум робочої сили, зазвичай обмежуються трьома. Робітники рівняли сильно пошкоджену від вибуху арматурну сітку, яка тимчасово огороджуватиме діючий метрополітен, і що будується. Пізніше замість цієї кліті стоятиме такий самий металевий затвор, про який я згадував вище.
Запах ще не вивітреного пороху, довгий тунель із червоними семфорами та часове табло ст. Вокзальна, що виднілося вдалині, не могли не порадувати око. Збійка справді пройшла ідеально, як мені говорили підривники на самому початку цього репортажу. Півтора метри голого склепіння тунелю залишилося закрити лише одним тюбінговим кільцем:
Це саме ті прохідники, які безпосередньо брали участь у цій події:
Символічний підсумок урочистої зустрічі працівників метрополітену та метробуду:
Саме так зараз виглядає ділянка №11:
Від себе хочу привітати насамперед метробудівців із цією подією. Незважаючи на фінансові труднощі та найскладніші умови роботи, вони дійшли мети, зробивши величезну працю. Також хочу привітати працівників метрополітену з повноцінним продовженням і лівого та правого тунелю, всіх метролюбителів та просто людей, яким все це небайдуже.
Артем Костюк, metro.dp.ua
Текст перекладений з російської (оригінал)