Спуск в забої ствола №14, серпень 2007 року. Фоторепортаж

Спустившись на рівень -48 метрів, перше, що привернуло нашу увагу це досить гучні звуки двох насосів:

Вони активно викачували досить багату кількість води. Від цього звуку було майже не чутно голосів один одного.

Озирнувшись, ми прикинули, як розташовані тунелі. Справді, як ми писали в попередньому звіті тунелі побудовані приблизно по 60 метрів, в 4 сторони від підхідної штольні. Вони розташовані буквою «Н», але штольня розташована не перпендикулярно, а під кутом приблизно 40 градусів відносно тунелів. Це видно на фотографії:

В першу чергу ми попрямували тунелем першої колії (у бік вокзалу) у бік майбутньої камери з’їзду. Прямуючи в той бік, на шляху ми побачили гідравлічний бур для буріння отворів у граніті для закладки вибухівки, так само як і на стволі 11:

До речі, бур виробництва Фінляндії…

Поруч із буром знаходився транспортер, який вже майже віджив своє і працює на «останньому подиху»:

Пройшовши близько 40 метрів, ми побачили, що тунель збільшився у діаметрі:

Нарешті ми підійшли до забою (умовно назвемо забій 1). Приблизно в цьому місці діаметр тунелю буде збільшуватися:

Відносно поверхні ми знаходимося на самому початку площі Леніна неподалік готелю «Центральний». Отже, протишерстий з’їзд буде точно під площею. А станція «Центральна» буде приблизно за 200 метрів від цього місця.

Далі ми вирушили тому ж тунелю у бік забою 2. Там ми бачимо, що чавунні тюбінги змінюються на залізобетонні:

Їх використовують у тих місцях, де порода стійкіша. Зовнішній діаметр тунелю при цьому трохи інший. Якщо при чавунних тюбігнах діаметр тунелю 5,5 метрів, то тут у межах 4,9 – 5,1.

Прямо перед забоєм ми бачимо один із двох еректорів (тюбінгоукладачів). Його стан, як, власне, і більшості обладнання, бажає кращого. Також ми бачимо, що тут дуже багато води, причому, як з’ясувалося потім, це найзатопленіше місце на всій ділянці. Як видно, ближче до забою йде поглиблення. Прохідники х цього приводу кажуть, що після вибуху днище тунелю ще не оброблялося і утворюються такі поглиблення. Але на нашу думку, можливий варіант, що це підйом, який зазвичай робиться перед в’їздом на станцію для того, щоб знизити швидкість потягу:

Пройти по воді до забою було практично неможливо і тому ми пробиралися далі боковими рейками для еректора. Забравшись на нього був сфотографований вид на 1-у колію:

…де ми бачимо бур, транспортер, поворот до підхідної штольні та перехід від залізобетонних тюбінгів до чавунних. Також видно невелику різницю в діаметрі тунелю, про яку я говорив вище.

Після того, як ми спустилися з еректора, було видно, що води у цьому місці стало набагато менше. За 10 хвилин, що ми там знаходилися, насос викачав половину цього затоплення! З’явилася можливість сфотографувати 2-й забій:

Далі ми попрямували у бік другої колії (перегін довжиною близько 120 метрів від ст. Центральна до ст. Музейна). Рухаючись у бік штольні, ми наткнулися на такий розворотник:

Вид на тунель 2-ї колії з боку підхідної штольні:

На знімку видно труби діаметром приблизно метр. Ці труби використовуватимуться у вентиляційній системі тунелів.

Від підхідної штольні ми попрямували вліво, у бік ст. Музейна. Проходячи цим тунелем, ми вирішили, що це саме тихе, тепле, сухе і чисте місце на ділянці. Незрозуміло, від це залежить, але робітники, певне, з нами солідарні:

..таке собі, місце для відпочинку…

Перед забоєм стояв другий, такий самий еректор і теж у жалюгідному стані:

Одразу за ним ми побачили укріплення. Саме тут був вивал породи. Вивал стався з такої причини: саме там, де стоїть укріплення можна розглянути дрібну і крихку породу, щось на кшталт щебеню:

А ось з іншого боку – твердий граніт. Все це для безпеки під час відсутності тюбінгів обшивається сіткою:

Вид у бік станції Центральної (перебуваємо ми приблизно під перехрестям пр. Карла Маркса та вул. К. Ліпкнехта):

Це четвертий забій:

Як видно, тут теж досить багато води і до забою ми пробиралися так само, як і на 2-му забої – з бокових рейок. На стінах тунелю видно сталактити:

.. шкода фотографія не передає того що бачиш наживо. Це дуже красиво.

Глуха гранітна стіна 4-го забою:

Тунель без кріплення теж обшитий сіткою.

Просуваючись у бік ствола для підйому, ми сфотографували вид на тунель 2-ї колії та на підхідну штольню. На передньому плані ще не змонтовані, а зверху вже змонтовані труби для вентиляції. У лівій частині кадру видно основу ствола:

Основа ствола крупним планом, дерев’яні напрямні для клітей, а також самі кліті:

Зробимо висновки та порівняння з попереднім спуском у забій 11-ї ділянки. Тут, на 14-му за 3 роки пройдено значно більше. Приблизно 250 метрів двох тунелів. Техніки більше – це виражено в двох хоч якось, але працюючих тюбінгоукладачах, а також в двох нових підйомниках. Але умови роботи як на 11-му, так і на 14-му, прямо скажемо, дуже погані. Забої не підривають вже більш ніж 4 місяці, техніка на межі виживання, робітники не отримують заробітну плату вже півроку та змушені жити на банківських кредитах, відсотки з яких обіцяв виплачувати Метробуд, але цього не робить. Нам не відомо, чому Метробуд цього не робить. Нам здається, що проблеми у розподілі грошей, що надходять із державного бюджету. Десь вони зупиняються і не доходять до Метробуду. Вкотре ми запевняємось у тому, що метрополітен міській владі не цікавий. Думаю, не варто проводити незалежне розслідування, багатьом і так усе ясно. Багато робітників звільнилося, багато хто пішов у відпустку власним коштом. Ця тенденція продовжуватиметься, якщо не вирішиться питання фінансування. А виходити на мітинги вони не будуть, бо дорожать своїми сім’ями. Робітники сподіваються на краще, оптимістично сподіваються на кращі часи… Будемо і ми сподіватися, що все піде на краще, що хоча б майбутній чемпіонат Європи з футболу 2012 року хоч якось вплине на будівництво нашого метро.

Артем Костюк, metro.dp.ua

Текст перекладений з російської (оригінал)

Список статей розділу