Пам’ятаємо Героїв

Родом з міста Дніпра. Народився 16 грудня 1979 року. Закінчив СШ №132. 

З 1.09.1995 р. по 08.04.1998 р. навчався в професійно-технічному училищі № 2.

До КП «Дніпровський метрополітен» прийшов 28.10.2019 року на посаду слюсаря з ремонту рухомого складу в службу «Рухомого складу та капітальних ремонтів». 

З 28.03.2023 р. прийнятий на військову службу за контрактом та призначений на посаду номера обслуги 2-ї обслуги міномета мінометного взводу 2-ї роти оперативного призначення 1-го батальйону оперативного призначення військової частини 3102

Відповідно до наказу командира військової частини 3102 від 30.11.2023 № 184 мтд, старший солдат Лисенко С.О. з 30.11.2023 р. був відряджений до військової частини А0135-ІІ ОТУ «Лиман» ОСУВ  «Хортиця» для виконання завдань в зоні виконання бойових (спеціальних) завдань в період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України.

Загинув на бойовій позиції при виконанні обов’язків 14.03.2024 року у віці 44 років в Донецькій області Краматорському районі, селі Терни.

Сергій Олександрович захоплювався рибалкою, важкою атлетикою, вів здоровий образ життя. Завжди відповідально ставився до виконання своєї роботи, був товариським, завжди готовий був прийти на допомогу оточуючим, любив сім’ю . 

У Сергія Олександровича залишилась мати, дружина, донька.    

Колеги згадують Сергія Олександровича з доброю пам’яттю та теплотою.

Співчуваємо рідним і близьким! Вічна пам’ять!

Родом з міста Дніпра. Народився 11 липня 1979 року. Закінчив  СШ №106. 

В 1994 році вступив до Дніпропетровського індустріального технікуму на спеціальність «Експлуатація електроустаткування і засобів автоматики електричних систем» та в 1998 році і здобув кваліфікацію – електрика.

В 1998 році вступив до Національного гірничого університету і отримав повну вищу освіту з спеціальності «Гірниче обладнання» та здобув кваліфікацію гірничого інженера-електромеханіка.

До КП «Дніпровський метрополітен» прийшов 28.10.2019 року на посаду електромонтера в службу електропостачання.  

Пішов служити добровольцем з початку повномасштабного вторгнення. Вступив до лав 128-ї окремої бригади тероборони «Схід». Після навчання займав посаду, стрільця 3-го стрілецького відділення 3-го стрілецького взводу 2-ї стрілецької роти, молодшого сержанта.

З 18.06.2023 року призначений бойовим медиком 3-го стрілецького взводу, 2-ї стрілецької роти.

Загинув при виконанні обов’язків 5.07.2023 року у віці 43 років в Донецькій області Волноваському районі, селі Рівнопіль.

За період служби в ЗСУ був нагороджений:

• в липні 2022 року Почесною Грамотою Дніпровської міської ради; 
• в серпні 2022 року Грамотою за особливу мужність;
• Грамотою Дніпропетровської обласної ради за особисті заслуги у зміцненні обороноздатності України; 
• Подякою за сумлінну плідну службу, зразкове виконання службових обов’язків.

У Андрія Валентиновича лишилась мати та дружина.    

«Був товариський, компанійський, щирий і відданий сім’ї, завжди приходив на допомогу рідним, близьким, колегам, любив життя та подорожі. Був гарним сином, братом, другом, колегою». Колеги згадують Андрія Валентиновича з доброю пам’яттю та теплотою.

Співчуваємо рідним і близьким! Вічна пам’ять!

Родом з Жовтих Вод. Народився 29 грудня 1998 року. Закінчив 9-ть класів у СШ№8.

У 2018 році отримав диплом електромеханіка у Дніпровському коледжі залізничного транспорту та транспортної інфраструктури.

У тому ж році прийшов до КП «Дніпровський Метрополітен» електромеханіком в службу автоматики, телемеханіки та зв’язку. За цей час пройшов військову службу у Національній гвардії у місті Харкові. За період роботи на підприємстві відзначився гарною та плідною працею. 

Був призваний Жовтоводським ТЦК у лютому 2023 році. 

Служив командиром стрілецького відділення. Був врівноваженим, тактовним, розсудливим, справедливим керівником, ніколи не відмовляв у допомозі. 4 липня під час виконання бойового завдання у районі Оріхово-Василівки, що на Донеччині, Сергій отримав тяжке поранення. Чекаючи на побратимів, він зміг надати собі домедичну допомогу. Та, на жаль, поранення виявилося настільки важким, що під час евакуації з поля бою захисник помер.

«Він завжди відповідально ставився до виконання всіх завдань та доручень, був уважним, зібраним, стриманим, вихованим, працелюбним, турботливим, рішучим, цілеспрямованим, впевненим у власних силах. Свій час завжди планував, до будь-чого підходив раціонально, організовано та систематично. Завжди мав багато друзів, був прикладом для них.» 

Загинув при виконанні обов’язків 04.07.2023 у віці 24 років.

У Сергія Віталійовича лишились батьки, брати й сестра. 

«Був товариський, компанійський, любив діток й тварин, захоплювався волейболом. Та як кажуть , своя дитина найкраща, нехай краще скажуть колеги за нього» – слова мами про сина.

Колеги згадують Сергія з доброю пам’яттю та теплотою.

Щирі співчуття рідним і близьким! Вічна пам’ять!

Родом з Синельниково. Народився 02.05.1990 року.

Закінчив Дніпровський професійний залізничний ліцей (2005-2008) 

В КП «Метрополітен» прийшов 22.05.2017 слюсарем-ремонтником в електромеханічну службу. За роки роботи вдосконалював свій професійний рівень, став слюсарем-ремонтником 6 розряду. Сумарно працював більше 8 років на підприємстві з 2017-2022

Пішов служити добровольцем з початку повномасштабного вторгнення. Став на захист Батьківщини в рядах ЗСУ в складі 203-го окремого батальйону територіальної оборони

Загинув 10.09.2022 року при виконанні військових обов’язків в с.Времівка (Волинський район, Донецька обл.) на посаді оператор 2 протитанкового відділення роти вогневої підтримки військової частини А 7372. Знаходячись на позиції 203-ого окремого батальйону, Редька виявив раптову танкову атаку й прийняв бій. Він викликав вогонь ворога на себе й загинув внаслідок танкового обстрілу, тим самим зберіг своїх товаришів.

Завдяки вчинку Редьки В.С. атаку ворога було відбито. 

У Володимира Сергійовича лишилась дружина й донька.

Побратими Володимира, як і його дружина, Редька Тетяна Анатоліївна, пишаються його вчинком за що він нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Співчуваємо рідним й близьким та вшановуємо пам’ять.