Пам’ятаємо наших героїв

Працівники нашого підприємства, які під час війни пішли захищати Україну.

Вони героїчно загинули…


Редька Володимир Сергійович 

(02.05.1990 – 10.09.2022)

Родом з Синельниково. Народився 02.05.1990 року.

Закінчив Дніпровський професійний залізничний ліцей (2005-2008) 

В КП «Метрополітен» прийшов 22.05.2017 слюсарем-ремонтником в електромеханічну службу. За роки роботи вдосконалював свій професійний рівень, став слюсарем-ремонтником 6 розряду. Сумарно працював більше 8 років на підприємстві з 2017-2022

Пішов служити добровольцем з початку повномасштабного вторгнення. Став на захист Батьківщини в рядах ЗСУ в складі 203-го окремого батальйону територіальної оборони

Загинув 10.09.2022 року при виконанні військових обов’язків в с.Времівка (Волинський район, Донецька обл.) на посаді оператор 2 протитанкового відділення роти вогневої підтримки військової частини А 7372. Знаходячись на позиції 203-ого окремого батальйону, Редька виявив раптову танкову атаку й прийняв бій. Він викликав вогонь ворога на себе й загинув внаслідок танкового обстрілу, тим самим зберіг своїх товаришів.

Завдяки вчинку Редьки В.С. атаку ворога було відбито. 

У Володимира Сергійовича лишилась дружина й донька.

Побратими Володимира, як і його дружина, Редька Тетяна Анатоліївна, пишаються його вчинком за що він нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Співчуваємо рідним й близьким та вшановуємо пам’ять.


Лютий Сергій Віталійович

 (29.12.1998 – 04.07.2023)

Родом з Жовтих Вод. Народився 29 грудня 1998 року. Закінчив 9-ть класів у СШ№8.

У 2018 році отримав диплом електромеханіка у Дніпровському коледжі залізничного транспорту та транспортної інфраструктури.

У тому ж році прийшов до КП «Дніпровський Метрополітен» електромеханіком в службу автоматики, телемеханіки та зв’язку. За цей час пройшов військову службу у Національній гвардії у місті Харкові. За період роботи на підприємстві відзначився гарною та плідною працею. 

Був призваний Жовтоводським ТЦК у лютому 2023 році. 

Служив командиром стрілецького відділення. Був врівноваженим, тактовним, розсудливим, справедливим керівником, ніколи не відмовляв у допомозі. 4 липня під час виконання бойового завдання у районі Оріхово-Василівки, що на Донеччині, Сергій отримав тяжке поранення. Чекаючи на побратимів, він зміг надати собі домедичну допомогу. Та, на жаль, поранення виявилося настільки важким, що під час евакуації з поля бою захисник помер.

«Він завжди відповідально ставився до виконання всіх завдань та доручень, був уважним, зібраним, стриманим, вихованим, працелюбним, турботливим, рішучим, цілеспрямованим, впевненим у власних силах. Свій час завжди планував, до будь-чого підходив раціонально, організовано та систематично. Завжди мав багато друзів, був прикладом для них.» 

Загинув при виконанні обов’язків 04.07.2023 у віці 24 років.

У Сергія Віталійовича лишились батьки, брати й сестра. 

«Був товариський, компанійський, любив діток й тварин, захоплювався волейболом. Та як кажуть , своя дитина найкраща, нехай краще скажуть колеги за нього» – слова мами про сина.

Колеги згадують Сергія з доброю пам’яттю та теплотою.

Щирі співчуття рідним і близьким! Вічна пам’ять!